Прованс: Натхнення з ароматом лаванди

Про нього знімають фільми й пишуть книги. Його зображали Сезанн, Гоген, Ван Гог, Матісс, Марк Шагал, Рауль Дюфі, Поль Синьяк. Край яскравих барв і п’янких пахощів – це Прованс. Мандруємо ним разом. 

© Sébastien Jermer / Unsplash

Екс-ан-Прованс

Чарівний Екс-ан-Прованс є південною версією Парижа з його домівками у стилі бароко, величними площами й алеями, аристократичними палацами і старовинними фонтанами (його ще називають містом тисячі фонтанів). В історичному центрі з фасадами у стилі рококо і бароко знаходиться астрономічний годинник XVII століття. 

Містяни і туристи полюбляють прогулянки тінистим бульваром Мірабо з кафе, ресторанами, крамницями, маєтками минулих століть. Брасерія Les Deux Garçons працює з 1792 року й обслуговувала Поля Сезанна, Еміля Золя, Черчилля, Жана Кокто, Алена Делона, Жан-Поля Бельмондо, Пабло Пікассо, Едіт Піаф. На її терасі обідали Хью Грант і Джордж Клуні. 

Кафедральний собор Святого Спасителя на місці стародавнього римського форуму побудований у період з V по XVII століття і поєднує риси романського і готичного стилів. 

Поряд з бульваром Мірабо знаходиться Музей Гране – один із найкращих художніх центрів Франції. У його колекції полотна XIV–XX століть: Жеріко, Енгра, Рубенса, Дега, Моне, Ван Гога, Сезанна, Пікассо. 

У Музеї гобеленів зберігаються роботи XVII–XVIII століть і сучасні. Родзинкою є серія з дев’яти килимів Королівської мануфактури Бове, на яких зображені сцени з “Дон Кіхота”. 

Увагу привертає споруда Фонду Вазарелі. Галерею у 1976 році відкрив французький художник Віктор Вазарелі. Будівництву передували 20 років пошуків міста, де такий проєкт виглядав би найкращим чином. На користь Екс-ан-Прованса свідчила його багата художня і архітектурна спадщина. Так добірку музеїв поповнила галерея сучасного мистецтва. 

Сьогодення, зокрема й туризм, у Екс-ан-Провансі тісно переплетене з життям Поля Сезанна. Тут він народився і провів більшу частину життя. Місця, відзначені літерою С, – це “його” місця: його родинний дім Жа-де-Буффан, якому він присвятив свої картини “Дерева у парку (Жа-де-Буффан)” та “Жа-де-Буффан, бассейн”, його школа, улюблені кав’ярні. Тут, на прогулянці з Емілем Золя, він знайшов своє покликання. Десять його робіт зберігаються у Музеї Гране, що відкрито на місці першої школи образотворчого мистецтва, до якої зарахували 18-річного Поля. 

На авеню Поля Сезанна, 9 знаходиться єдина майстерня Сезанна, де він написав картини, що сьогодні зберігаються у найкращих музеях світу й приватних колекціях. Часто працював просто неба, й у 15 хвилинах від студії знаходиться пагорб Лов (Les Lauves) з краєвидом гори Сент-Віктуар, якій присвячено 87 картин маслом і акварелей митця.

Фільм, присвячений життю Сезанна, демонструють у художньому центрі Hôtel de Caumont у маєтку першої половини XVIII століття. Його інтер’єри і сад відновлені згідно з оригінальною версією. 

Природний парк Камарг

Камарг знаходиться у дельті річки Рона. І це, за винятком невеликої колонії в Іспанії, єдине місце в Європі, де гніздяться фламінго. Хоча птахів на території заповідника 272 види, саме рожевокрилі красені, що годуються на мілководді, привертають найбільшу увагу. 

Парк являє собою одну з найбільших болотистих місцевостей Європи. Солончаки, прісні водойми, рожеві солоні озера, степи й дюни чергуються між собою на території в 140 тисяч гектарів. Саме тут добувають знамениту камаргську сіль і вирощують однойменний червоно-коричневий рис. 

Символами Камаргу, крім рожевих фламінго, є чорні бики і білосніжні камаргські коні. Цих коней тут – чотири тисячі особин. Маленькі лоша – гніді. Підростаючи, вони світлішають, аж поки не стають геть білими. Якщо вам пощастить, ви побачите, як граційні скакуни мчать пляжем. Вважається, що камаргські коні є однією з найстаріших порід у світі, тут вони живуть тисячі років. У парку можна покататися верхи, а дітлахам місцеві ковбої влаштують прогулянки на поні. Також організовують круїзи на пароплаві Роною. 

Найкращими періодами, що відвідати парк, є весна і осінь, коли тут збираються сотні тисяч перелітних птахів. Але фламінго ви можете побачити протягом всього року. 

Ле-Бо-де-Прованс

Розташування на пагорбі захищало містечко Ле-Бо-де-Прованс від ворожих набігів. Тому ще в шостому тисячолітті до нашої ери тут були поселення. Їх руїни можна побачити й зараз. А от Старе місто відносно молоде – його побудували у десятому столітті представники династії Бо. Перші письмові згадки про замок Ле-Бо датовані 960 роком. Піднявшись до нього, можна побачити Прованс: від Екса до Арля.

Сучасний розквіт культурного життя у Ле-Бо-де-Провансі почався після Другої світової війни з приїздом художника Луїса Хоу і його друзів: віолончеліста Пабло Казальса, поетів П’єра Зегерса і Андре Суареса, художника Іва Брайє. А своїй гастрономічній славі містечко завдячує ресторану L’Oustau de Baumanière, що відкрився наприкінці 40-х років і вже в 1954 здобув три зірки “Мішлен”. 

Сьогодні містечко є одним з найкрасивіших у Провансі. Його туристичний офіс знаходиться у королівському палаці, побудованому у 1499 році. У відреставрованому маєтку XVI століття відкрито Музей Іва Брайє із сотнею картин художника і роботами молодих сучасних митців.

Фрески роботи Іва Брайє прикрашають інтер’єри каплиці XVII століття на Церковній площі. 

З-поміж історичних пам’яток міста – маєток Манвілів (1571), де в наші дні розташована мерія; маєток Жана де Бріона, побудований у XVI столітті і відреставрований Луїсом Хоу. У цьому маєтку він облаштував свою студію. Тепер тут знаходиться музей з його картинами і понад 1500 експонатів XVI–XIX століття. З-поміж них гравіювання Дюрера і Гойї.

Якщо ви вирішите зупинитися у Ле-Бо-де-Провансі, зверніть увагу на готель Baumanière з рестораном L’Oustau de Baumanière (три зірки “Мішлен”). У енотеці закладу 50 тисяч пляшок вин і шампанських з усіх регіонів Франції. Колекція збиралася протягом 75 років, і у ній є такі зірки, як Pétrus, Châteaux Lafite Rothschild, Châteaux Margaux, d'Yquem, Dom Pérignon. 

У готелі Domaine de Manville є гольф-поле на 18 лунок, гольф-академія для дорослих та дітей, три басейни, кінотеатр, ресторан L’Aupiho із зіркою “Мішлен” молодого шеф-кухаря з Антверпена Лівена ван Акена. 

Національний парк Каланків

У перекладі з французької каланка – “бухта”. Ними прорізане все узбережжя від Марселя до Кассі, також відомого як Касіс. Місцеві жителі називають каланки провансальскими фіордами. Парк об’єднує білі вапнякові скелі, бухти з яскраво-бірюзовою водою й острівці і є одним з найкрасивіших місць на півдні Франції. Тут можна позасмагати на безлюдних пляжах, пірнути з аквалангом, трохи далі в морі зустріти афалін, фінвалів, логгерхедів. А також займатися веслуванням, альпінізмом, досліджувати печери і дивовижний рослинний світ парку, складений з флори 1600 видів. 

© Laura Ollier / Unsplash

Авіньйон

Центром цього міста на березі Рони є Папський палац – пам’ятник історії (з 1335 року) та архітектури, об’єкт світової спадщини ЮНЕСКО і один з десяти найбільш відвідуваних пам’ятників Франції. Він є найбільшою середньовічною фортецею і найбільшим готичним палацом у світі. Його територія площею 15 тисяч кв. м рівнозначна чотирьом готичним соборам. З 1906 року тут відкрито музей. Туристам доступні понад двадцять зал, зокрема папські апартаменти з розкішними фресками Маттео Джованнетті і Сімоне Мартіні. 

Двір палацу є головним місцем проведення щорічного Авіньйонського фестивалю, заснованого у 1947 році театральним режисером Жаном Віларом. Як одна з найважливіших театральних подій в світі він збирає новаторські постановки звідусіль: десятки спектаклів, читання, вистави, кінопокази, дискусії – загалом близько 400 подій. Більшість постановок представляють вперше взагалі або на території Франції.

У головному подвір’ї Папського палацу щороку з другої половини серпня до кінця вересня відбувається світлозвукове шоу Luminescences of Avignon, присвячене історії палацу, міста й регіону. 

Окрім папського палацу, інтерес туристів привертає Музей Пті-Пале з колекцією робіт італійських художників, арковий міст Сен-Бенезе, що у Середньовіччі входив до складу паломницьких маршрутів. Його початкова довжина складала 920 метрів, й він мав 22 аркових прольоти, з яких на сьогодні залишилося чотири. 

Зверніть увагу на Музей Івона Ламбера Collection Lambert, відкритий у 2000, коли Авіньйон удостоївся звання “Європейської столиці культури”. Його засновник Івон Ламбер був відомим французьким колекціонером і арт-дилером. У експозиції картини сучасних митців Жан-Мішеля Баскії, Мікеля Барсело, Роберта Раймана, Лоуренса Вайнера, Нан Голдін, Андреса Серрано, Крістіана Болтанскі, Даніеля Бюрена, Дугласа Гордона, Франческо Веццолі та інших. 

Вердонська ущелина

Вердонська ущелина, або Великий каньйон Вердон, одне з найкрасивіших місць у Франції. Вона сягає 25 км завдовжки і подекуди 700 метрів завглибшки. Територія навколо ущелини є заповідною. Воротами до неї вважається містечко Кастеллан з капличкою Нотр-Дам-дю-Рок високо на скелі. Далі, ближче до ущелини, зустрічаються автентичні селища. Наприклад, у Тригансі, що в 10 хвилинах від каньйону, у старовинній фортеці на скелі розташовано готель Chateau de Trigance. Вздовж каньйону вдосталь оглядових майданчиків. Через ущелину прокладено міст Артубі – найвищий у Європі, де пропонують стрибки з банджі. 

У цій місцевості розвинутий гірський туризм: рафтинг, веслування, каньонінг. 

Люберон

Гірський масив Люберон вкритий мальовничими містечками, гольф-полями й виноградниками. З-поміж його фотогенічних місць – Руссийон, розташований посеред найбільшого кар’єру вохри в Європі. Містечко впізнаване за кольором фасадів: жовтих, оранжевих, рожевих, червоних. Але ще цікавіше відвідати заповідник вохри з її нашаруваннями різних відтінків, так званий прованський Колорадо. 

На пагорбі у селищі Лакост височіє замок XV століття, що свого часу належав маркізу де Саду. Будівлю зруйнували місцеві жителі в знак ненависті до тирана, а відродив до життя П’єр Карден. Сьогодні замок і кар’єри біля нього є домівкою щорічного фестивалю Лакоста, започаткованого модельєром і присвяченого кіно, театру, музиці й опері.  

Поряд із Лакостом актор Джон Малкович придбав виноградники і виготовляє експериментальні вина Les Quelles de la Coste. У них він змішує протилежні за своїми властивостями каберне-совіньйон і піно-нуар – те, на що не наважуються інші виробники. 

Центральним містечком Люберону є Горд, де знаходиться монастир Сенанк, заснований у 1148 році. Поряд з ним розкинулися лавандові поля. Варто зазначити, що лаванда у Провансі розквітає у червні: чим вище над рівнем моря, тим пізніше. У перших числах липня регіон вкриває духмяний квітучий килим. Встигніть побачити цю красу до середини липня, коли починається збір врожаю лаванди. 

©mk. s / Unsplash

Над Гордом височіє готель La Bastide родини Airelles. У ньому відкрито ресторан Clover Gordes шеф-кухаря з двома зірками “Мішлен” Жан-Франсуа П’єжа і спа-центр Sisley. У готелі влаштовують вечори з астрономом, кінопокази просто неба і музичні вечори. 

В свою чергу Coquillade Provence Resort & Spa може похвалитися власними виноградниками і рожевими винами, а також спа-центром – переможцем World Luxury Spa Awards 2018, 2019 та 2020 років.