Корфу: Острів з венеційським обличчям

Корфу єдиний острів Греції, у минулому якого не було Османської імперії. Натомість були венеційці, французи й англійці, завдяки чому Корфу протягом століть крокував у ногу з Заходом і жив відносно спокійним життям. На острові розквітали наука й мистецтво, з’явилися перші у Греції університет, філармонія й школа вишуканих мистецтв, і навіть кухня сформувалася своєрідна, з італо-французько-британськими нотами. 

©Frederik Merten / Unsplash

Прогулянки містом

Головне місто Корфу – Керкіра – нетипове як для Греції. Тут багато вузеньких вулиць, широких площ і будівель у венеційському стилі. Історичний центр Керкіри є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. У його архітектурі поєднані риси ренесансу, бароко й класики. Будівлі збереглися з часів венеційців, які панували на острові чотириста років, починаючи з 14 століття. 

Усі дороги міста ведуть на вулицю Лістон, спроектовану в 19 столітті. Вона призначалася для вечірніх прогулянок аристократії, тож лише обмежене коло осіб могло крокувати нею. Сьогодні романтична аркова галерея Лістон, що нагадує площу Святого Марка у Венеції, прихистила численні кафе й ресторанчики, де так смакує кава містянам і туристам. 

Поряд знаходиться Спіанада – найбільша площа Керкіри з архітектурою 19 століття. Й на ній вирує життя. Тут, у Палаці святих Михайла і Георгія, колишній резиденції британських посадовців, знаходиться Музей азійського мистецтва, унікальний для Греції. За майже століття роботи у ньому зібралося п’ятнадцять тисяч експонатів з Японії, Індії, Пакистану, Таїланду, Тибету та інших регіонів Азії. Та й сам інтер’єр вражає королівською пишністю. 

У місті є й інші цікаві музеї: Сербський, Музей банкнот, Музей живої історії “Каза Парланте” (тобто “Дім, що говорить”), присвячений життю аристократії 19 століття. У ньому майстерно відтворені інтер’єри з автентичними меблями й декором. Домом рухаються люди-роботи у вбранні того періоду. 

Керкіру називають містом двох фортець: Старої і Нової. Стара побудована за часів візантійців, а зміцнена венеційцями. Нову ж збудували венеційці для захисту острова від турецької навали. З висоти мурів обох фортець відкриваються краєвиди міста й моря. У 1840 році, за часів британського протекторату, у Старій фортеці відкрилася Церква святого Георгія. Коли Іонічні острови приєдналися до Греції, церква з англіканської стала православною. Але фасад, що нагадує доричний храм, лишився, що є доволі незвичайним поєднанням. 

©Erik Karits / Unsplash

На крихітному острівці, з’єднаному пірсом з Керкірою, знаходиться білосніжний монастир Влахерна з капличкою Діви Марії 17 століття, де зберігається чудотворна ікона Божої Матері. Поряд, у декількох хвилинах на човні, вкритий деревами острів Понтіконісі з монастирем Пантократор 12–13 століть. Там малюють красиві ікони у візантійському стилі. Обидва монастиря є візитівками Корфу.

Неймовірні пляжі

Корфу знаходиться в Іонічному морі. Вздовж узбережжя довжиною 217 км простягаються пляжі, золотавою смугою відділяючи блакить моря від смарагду лісів. Тридцять пляжів острова нагороджені “Блакитним прапором”, але й інші не поступаються красою й чистотою води. Одні з найкрасивіших – у Палеокастриці на заході Корфу. Тут є піщані, галькові, скелясті ділянки, всілякі водні види спорту й усі умови для відпочинку. 

На північ від Палеокастриці знаходиться Порто-Тімоні – “подвійний” пляж з вражаючими панорамами. Щоб насолодитися плаванням до натовпу туристів, радимо завітати до Порто-Тімоні до восьмої ранку або ж на заході сонця. Якщо ви у хорошій фізичній формі і полюбляєте трекінг, можна дістатися пляжу пішки, щоб помилуватися краєвидами з оглядових майданчиків. Якщо ж ні, потрапити сюди зручніше катером з Палеокастриці, маючи вдосталь часу, щоб помилуватися вкритими рясною зеленню скелями. Загалом, катерні прогулянки є чудовим способом провести час на Корфу: дослідити мальовничі бухти, влаштуватися на пікнік на малолюдних пляжах. Якщо відпочиваєте на східному узбережжі, катер найкраще орендувати у Дассії. Також можна вирушити до сусідніх Паксоса й Антипаксоса. 

Ідеальні умови для відпочинку на піщаному пляжі Контокал поблизу Керкіри, одному з найбільш розвинених на острові. Просторий пляж Іссос на південно-західному узбережжі Корфу відомий своїми дюнами, що простягаються до самого кедрового лісу й лагуни Корісія. Якщо полюбляєте кайтсерфінг, оберіть сусідній пляж Халікунас. 

©Chris Unger / Unsplash

На заході острова розташовані затишний пляж Контоялос із золотистим піском і один з найвідоміших на острові – Гліфада. Обидва обладнані й є чудовим вибором для плавання й водних видів спорту. Поблизу Гліфади є гідропарк, гольф-клуб і клуб верхової їзди. 

Найкращий пляж для відпочинку з дітьми – Каламакі на півночі острова: піщаний, з неглибоким морем і пірсом для тих, хто хоче одразу пірнути. 

Королівські палаци

Так склалося, що Корфу вподобали персони королівської крові. Найперша – австрійська імператриця Єлизавета Баварська, більш відома як Сіссі. Красива, розумна, волелюбна й прогресивна, Сіссі була найкращою вершницею свого часу, виходила в море всупереч найсильнішому шторму й завдяки суворим тренуванням залишалася тендітною – вона ніколи не важила більш як 47 кг. Але душевний біль змусив її шукати прихистку у мандрах. І це для неї у 10 км від Керкіри, в Гастурі, збудували палац “Ахілліон”. Вона власноруч оздобила зали, фасади й сад статуями героїв і богів грецької міфології, зокрема й свого улюбленого Ахілла, на честь якого й названо палац. 

Інтер’єри прикрашають портрет імператриці, картина, що зображує тріумф Ахілла над Гектором, мармуровий камін, розмальована фресками стеля. Через 9 років після того, як імператриці не стало, палац придбав німецький кайзер Вільгельм II. Він замінив скульптуру помираючого Ахілла на Ахілла-переможця, що відповідало його характеру. Багато уваги приділяв кайзер відновленню саду, який занепав за дев’ять років без догляду. Він запросив відомих ландшафтних дизайнерів і садівників, завіз рослини і дерева рідкісних видів, що й сьогодні прикрашають сад. Зараз “Ахілліон” тимчасово закрито на реставрацію. Але він – не єдиний спадок, що залишився після кайзера. 

©Angsana / Stavros Habakis

Не менш красиве місце – оглядовий майданчик з обсерваторією “Трон кайзера” – знаходиться на скелі у західній частині острова, над селищем Пелекас, що у 12 км від міста Керкіри. Зачарований красою селища, Вільгельм II часто прогулювався пішки й щоразу, коли волів залишитися наодинці та відволіктися від турбот, піднімався кам’яними сходами на скелю і забував про плин часу, милуючись краєвидами навкруги. А вони й справді неймовірні: і місто, й зелені долини, й море, і пляжі, й Епір, що на материковій Греції, й узбережжя Албанії. Вільгельм облаштував тут обсерваторію, що збереглася донині. Минуло понад століття, а до “Трону кайзера” неодмінно приїздять за красою панорам, спокоєм, романтикою, що огортає це місце на заході сонця. Таку екскурсію можна поєднати з прогулянкою затишним і привітним Пелекасом і відпочинком на пляжі Контоялос.

Повертаючись до імператриці, допоки не було “Ахіллеона”, вона жила на віллі “Мон Репо” на південь від Керкіри. Відвідуючи віллу, здійсніть прогулянку ботанічним садом з рослинами й квітами понад двох тисяч видів й віковими деревами й відпочиньте у пляжному комплексі Royal Baths Mon Repos з рестораном, пляжним баром й спа. Тут, на 87-метровому пірсі, любили чаювати король Греції Костянтин II зі своєю дружиною Анною-Марією. Тож варто й нам насолодитися моментом.